терпіти

терплю́, те́рпи́ш; мн. терпля́ть; недок.

1) перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. || Миритися з чим-небудь неприємним, тяжким, сподіваючись на краще. || розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання. || від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін. || від чого. Зазнавати шкоди.

2) перех. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось. || Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане. || також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, вад і т. ін. || тільки 3 ос., перев. із запереч. част. не. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось.

3) перех., із запереч. част. не, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, відчувати неприязнь, відразу до когось, чогось.

••

Терпі́ти не мо́жу (не міг і т. ін.) кого, що або з інфін. — дуже не люблю, не переношу.

4) неперех., розм. Страждати, мучитися. || від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось тяжке, неприємне. || від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немочі і т. ін.